Шість важливих біологічних відкриттів залишилися без Нобелівської премії

Science склав добірку шести визначних відкриттів у біології та медицині, які, на думку видання, заслуговували на Нобелівську премію з фізіології або медицини, але так і не отримали її. Серед них — встановлення ролі ДНК як носія спадкової інформації, дослідження пам’яті, перший доказ існування стовбурових клітин і розшифрування геному людини.

Як повідомляє BBC News, Нобелівські премії не присуджують посмертно, а нагороду можуть розділити не більш як троє науковців. Ці обмеження, а також тривале визнання значення деяких робіт, політика й наукові суперечки могли вплинути на те, хто залишився поза списком лауреатів.

ДНК, пам’ять і стовбурові клітини

У 1944 році Освальд Евері разом із Коліном Маклеодом і Макліном Маккарті показали, що саме бактеріальна ДНК є матеріалом, який передає спадкові ознаки. Дослідники працювали з бактерією Streptococcus pneumoniae та обробляли екстракти так, щоб руйнувати ДНК, РНК або білки. Їхній експеримент продемонстрував, що трансформацію бактерій забезпечує ДНК. Евері неодноразово номінували на Нобелівську премію, однак він помер за два роки після публікації роботи Джеймса Вотсона і Френсіса Кріка про структуру подвійної спіралі ДНК.

Нейропсихологиня Бренда Мілнер у 1957 році дослідила пацієнта Генрі Молейсона, відомого як H.M., якому для лікування епілепсії видалили частину гіпокампа. Після операції він не міг запам’ятовувати нові події, але покращувався у виконанні завдань, що потребували практики. Це допомогло відокремити пам’ять про події від процедурної пам’яті та заклало основи нейропсихології, пов’язаної з роботою мозку. Мілнер отримала премію Kavli з нейронауки у 2014 році, але Нобелівською лауреаткою не стала.

Джеймс Тілл, Ернест Маккаллох і їхній аспірант Енді Бекер у 1963 році вперше продемонстрували існування стовбурових клітин. Після пересадки опромінених клітин кісткового мозку мишам вони виявили у селезінці вузлики з кількох типів клітин крові. Спільний характер пошкоджень ДНК у клітинах кожного вузлика вказував, що вони походили від однієї клітини.

Передача сигналів і геном людини

Клітинний біолог Тоні Посон у 1980-х роках описав роль домену SH2 у передачі сигналів усередині клітин. Він встановив, що цей структурний елемент білків притягується до фосфорильованого тирозину на активованих рецепторах, запускаючи ланцюг взаємодій. Його роботи відкрили нові напрями досліджень хвороб, пов’язаних із порушеннями клітинної сигналізації, зокрема раку й діабету. Посон помер у 2013 році у віці 60 років.

Нейробіолог Бен Баррес розробив методи очищення окремих типів клітин мозку та довів активну роль гліальних клітин. У 2005 році він показав, що сигнали астроцитів необхідні для утворення синапсів, а через два роки встановив участь астроцитів і мікроглії у видаленні непотрібних синапсів. Баррес помер у 2017 році у віці 63 років.

Шостим прикладом Science назвав Проєкт геному людини. Міжнародний консорціум розпочав секвенування приблизно 3 мільярдів пар основ у 1990 році, а робочі чернетки геному публічні та приватні команди представили у 2001-му. Проєкт об’єднав установи зі США, Великої Британії, Японії, Китаю, Франції та Німеччини й сприяв розвитку швидших методів секвенування ДНК.