Все, що варто знати, про Leopard 1

Все, що варто знати, про Leopard 1

Технічний спеціаліст, журналіст та аналітик в проекті InformNapalm Антон Павлушко розкрив характеристики танка Leopard 1, які отримає Україна, та розповів, якою може бути тактика їх застосування на полі бою.

 

Leopard 1

Отже, нарешті це сталось, і німецьким концернам дозволили передати Україні старі Leopard 1 зі зберігання заводів. Поговоримо саме про цю версію, бо Лео2 нам так чи інакше будуть передавати. Перша партія у 29 штук практично готова. Їх можуть поставити вже у березні-квітні.

На самому початку війни концерн Rheinmetall радісно запропонував поставити в Україну 88 Леопард-1. Ціна питання – 115 мільйонів євро. Не дуже зрозуміло, хто буде за це платити та чи хоче Україна взагалі брати ці танки. Тобто, поки що мова йшла про те, що на постачання танків нема навіть дозволу. Тепер дозвіл є і треба думати, що з ним робити.

Скоріше за все мова йде версію Leopard 1А5 – це остання активна версія цього танку, що стояла на озброєнні Бундесверу до 2003-го року. Лео1 виробляли з 1964 до 1984-го року, загалом мова йде про 4700 одиниць, які постійно модернізували та оновлювали. 1А5 – остання хвиля масової модернізації цього танку (1986-1992). Купа оновлень, покращень, але головна проблема залишилась – це калібр 105-мм. Проводились спроби розробити модернізацію рівня 1А6 з новою гарматою та баштою на 120-мм гармату, але тоді це вже був би новий танк і сенсу в його існування за вже розробленого Лео2 не було.

Не дуже зрозуміло, що конкретно буде входити в цю версію – дуже хотілось би, аби там був модульний захист від MEXAS. По фотках зі зберігання його не видно. Але було б непогано, якби у ці 115 мільйонів якраз навісили на танк цей захист.

Гармата там L7A3 – це німецька адаптація британської танкової гармати Royal Ordnance L7 розробки 50-х років. Це класика танкобудування того часу, яку ставили на все, що рухається в броні. Ця гармата зустрічала радянські Т-62/64/72 протягом усього минулого століття у всіх воїнах локальних війнах. Оті модернізовані «словенські» Т-55 теж мають гармату з цього сімейства.

Але найбільша проблема це снаряди для гармати, бо їх треба у промислових масштабах. Для цього Шольц начебто їздив домовлятись у Бразилію, де цей танк (ще) на озброєнні. Там так само використовують Гепарди. Не домовився, бо Лула – лівак і він проти України. У нього у війні винен Зеленський та Путін, а взагалі давайте домовлятись за посередництва Китаю. Тобто, там щось кончене при владі. Тому снаряди шукатимуть далі.

Є ще одна компанія, яка може мати ці танки – це Flensburger Fahrzeugbau Gesellschaft (FFG). Компанія, що займається переробкою та модернізацією військової техніки. У 2010-му році вони купили 99 танків Лео 1А5 данської армії. Вони рекламують переобладнання Лео1 до рівня мостового укладчика, транспортера, броньованої евакуаційної машини чи інженерної техніки. Скільки у них залишилось саме танків – не ясно. До того ж Данія начебто думає про те, щоб викупити ці танки назад та передати Україні.

FFG вже були залучені в цій війні до постачання бронетехніки Україні. Вони підготували 50 бронетранспортерів М113, які Німеччина викупила у Данії, щоб передати Україні – це було в одному з останніх пакетів допомоги.

На цьому ринку відбувається пожвавлення. Днями дивився на швейцарському телебаченні репортаж про бельгійського бізнесмена Фредді Верслюйс (Freddy Versluys), який 8 років тому купив старі Леопард 1А5 бельгійської армії – 50 штук, з яких 33 були в робочому стані. Ціна питання – 2 мільйони євро. Зараз він готовий їх продати, до нього звертались представники урядів Бельгії, Швеції, Британії та… України. Місцевий уряд критикує його, що він заломив ціну ледь не до 500 тисяч за танк. How dare you! Він у відповідь пустив журналістів до бази зберігання та роздав цілу низку інтерв’ю. База зберігання – це великий ангар, в якому десь під сотню бронекорпусів Лео1 (без динамічного захисту і т.п.). Він дещо інакше коментує ціну – мовляв, ціна за танк може бути десь в районі 200-400 тисяч євро, в залежності від того, до якого ступеня треба його модернізувати. Адже заміна системи керування вогнем – це 350 тисяч євро, чистка двигуна – 75 тисяч і т.п.

Цікаво, чи потрібні ці танки Україні – ми не знаємо, скільки триватиме ця війна і скільки танків, навіть таких/старих, нам ще знадобиться. Тут мова йде про десятки танків протягом декількох місяців чи в кращому випадку 100+ у наступні місяці. До того ж мова йде про рівень модернізації та снаряди. Сподіваюсь, що Rheinmetall і компанія витягнуть на світ якісь снаряди для L7A3 останніх модернізацій, щоб можна було гарно працювати по росіянах, а Залужний і Ко зможуть придумати тактику застосування Лео1 на полі бою.

П.С. До речі, про танковий ринок Європи, про який я багато писав у ці місяці. Отже, німці таки отримали контракт на постачання Леопарда 2А7 для армії Норвегії – 54 танки в першому контракті та опція на додаткові 18 машин. Ну от, а ви не вірили у торги на європейському танковому ринку

 

Матеріал опубліковано мовою оригіналу. Джерело: Facebook.