«Процес» запускає цикл інтерв’ю «7 складних питань». В них ми розмовлятимемо зі спеціалістами із сфери фінтеху та дотичних галузей. Рубрику відкриває голова Департаменту інновацій IBOX Bank Дмитро Яковлєв.
Ви очолюєте Департамент інновацій в IBOX Bank, а значить відповідаєте за цифрову трансформацію банку. Скажіть, що вкладається в це поняття для банку, який більше працює з бізнесом?
Основне завдання банку у процесі трансформації в цифрову технологію — навчити бізнес за допомогою систем комунікацій — смартфони, веб-інтерфейс — безпечно спілкуватися з сервером банку, відправляючи потрібні питання та команди, і отримуючи потрібні відповіді. Це здійснення платежів, заявки на отримання кредитів, розміщення депозитів та документообіг.
Сервер банку — це ціла інфраструктура, на якій побудовані внутрішні процеси взаємодії. Банк — це складна система, побудована на принципі «стримувань і противаг». Це означає, що всі рішення приймаються колегіально, всі продукти «зважуються» різними департаментами.
Раніше банки використовували паперові носії. Зараз вони йдуть в онлайн у вигляді договору приєднання або публічної оферти. Всі механізми контролю та взаємодії визначені у технологіях. Технологія дає клієнтові право зробити ту чи іншу операцію, технологія звертається до правління банку з метою прийняти по клієнту те чи інше рішення (якщо йдеться про складні операції), і технологія самостійно вибудовує легкі процеси. Наприклад, при переказі грошових коштів вже все практично автоматизовано: клієнт збирається зробити переказ, банк перевіряє, чи це він, чи його це рахунок, і здійснює переказ в електронному режимі. Співробітники банку навіть не помічають, як це відбувається. Але якщо потрібно за кордон відправити круглу суму, цей процес у низці українських банків по суті офлайновий через специфіку валютного нагляду, е-лімітів і тому ще його не діджиталізовано. Але вирішення цього питання — справа найближчого часу.
На сьогоднішній день 80% палітри банківських сервісів — в онлайні.
Як простими словами пояснити поняття «транзакційний банк»? Всі банки проводять транзакції, в чому ж особливість?
Транзакційний банк — це банк, що обслуговує величезну кількість операцій різних форматів. Зараз будь-який банк вміє робити перекази, але транзакційний банк у 2021 році повинен вміти читати стандарт ISO 20022. Поясню на простому прикладі — хороший відеоплеєр повинен читати всі формати: і .avi, і .mpeg, .mov тощо. Так і банк повинен вміти читати всі електронні та живі формати платіжних інструкцій. Зараз за стандартом ISO 20022 існує близько 300 різних форматів платіжних інструкцій. І транзакційний банк зобов’язаний вміти їх все прочитати і виконувати, причому безпечно для його всіх учасників.
Навколо транзакційного банку вибудовується своя екосистема: клієнти-платники, клієнти-отримувачі, в майбутньому, за новим законопроектом «Про платіжні послуги», до них додадуться представники клієнта-платника, представники клієнта-отримувача, фінансові та нефінансові організації, що надають послуги клієнтам, посередники , агенти, оператори, банки і навіть держава як новий учасник.
Банк — це вміння працювати з трафіком готівкових коштів (наприклад, термінали платіжної мережі), з нерезидентами, партнерами. Банк, що вміє легко приєднати до себе платників, отримувачів, фінансові та нефінансові організації, які надають послуги цим платникам і отримувачам, платіжні системи та провайдери, стає мегакоммунікатором, здатним трансформувати будь-які фінансові запити на фінансові відповіді. Зараз банків, здатних працювати з усіма фінансовими форматами в Україні, дуже мало.
В Україні все менше сенсу носити з собою фізичну карту — адже майже всюди можна оплатити через Google Pay або Apple Pay. Яке майбутнє «пластика» і розміщених на ньому даних?
Майбутнє пластика визначено. У нього немає майбутнього. Пластик ще трохи проживе в ідентифікаторах, техпаспортах, правах. Пластик йде звідусіль, і в банківському бізнесі він теж закінчує свою епоху, і забирає з неї інформацію про клієнта, яку видно назовні, забирає блискучий або золотий дизайн, змінюючи його на цифровий токен, який може знаходиться тільки всередині мікрокомп’ютера.
Зараз картка нагадує старий телевізор, велику тумбу з маленьким екраном. На картці малу частину займає чіп в 0,1 мікрон з оперативною пам’яттю в 8-16 кб зі статичною пам’яттю в 128 кб і ЦПУ 32 bit з частотою в 66 МГц. Форм-фактор зникне, а корисну частину замінять і далі будуть модернізувати. Чіп стане в рази менше, і виникне питання — куди його вставити. Є купа ідей перетворити його на зерно та помістити в інтернет речей. Але найпоширенішим фактором поки залишається смартфон. Технології наступного покоління почнуть більше і частіше використовувати вже людську біометрику — замість смартфона до терміналу «торкається» сітківка або відбиток пальця за якими термінал знайде рахунок клієнта (за допомогою послуг постачальника платіжного доручення) і за згодою клієнта спише якусь суму на користь його торговця (оператора).
Складно говорити про терміни, коли зникне пластик, але навіть зараз зрозуміло, що банки вже зазнають труднощів з просуванням пластика. Як мінімум, у передовогонаселення по світу вже є по дві пластикові карти. На все людство — по половині карти на людину. Пластик торкається всіх, але майбутнього у нього немає.
Роль пластика розпадеться на три групи. Перша — це чіпи, які живуть в інтернеті речей, в телевізорах, холодильниках, автомобілях. Власник автомобіля зобов’язаний буде поповнювати гаманець авто, щоб з нього моментально списувалися штрафи. Друга група — смартфони, в які підуть як картки, так і POS-термінали торговців. Комунікувати будуть смартфони зі смартфонами (технологія tap to phone вже активно опрацьовується платіжними системами VISA та MasterCard). Третя група — картки розчиняться в інтернеті у вигляді токенів. Ми відійдемо від одноразових паролів до абсолютно нових протоколів 3D Secure і push-повідомлень. Номер картки, термін та CVV видозміняться. Номер стане «негарним», довгим, тому що людям він вже потрібен не буде і піде в світ криптопротоколів. Термін дії карти трансформується — наприклад, раз на три роки клієнт повинен буде ідентифікуватися в одному зі своїх банків, який автоматично синхронізує цю подію з його іншими банками через протоколи BankID або “ДІЯ”. А якщо не ідентифікуєш — всі інструменти відключаться одночасно.
Під час піку по обговоренню ставки інтерчейндж, Приватбанк заявив, що відключать Apple Pay і Google Pay в разі держрегулювання ставки. Чи вважаєте ви, що це реалії для всіх банків?
Загрози виходу з Apple Pay та Google Pay немає. Якби ПриватБанк залишався приватним, така загроза теоретично могла б існувати. Собівартість однієї операції в банку-емітенті — в районі 1%, і коли комісія інтерчейндж наближається до цього значення, то банкам стає нецікаво займатися розвитком емісії. Адже Google Pay та Apple Pay мають свою комісію за здійснення транзакцій, і вона також лягає на емітента. Арбітром в кон’юнктурі інтерчейндж в Україні все одно залишається НБУ як представник держави, незважаючи на їхній формальний нейтралітет. ПриватБанк також є державним банком, тому конфлікту між двома державними банками точно не буде.
Крім того, ПриватБанк вже озвучив свою позицію у зв’язці з іншими двома великими емітентами, і вони вже мають проблеми з Антимонопольним комітетом. Якщо говорити про загальний тренд, то по світу розмір інтерчейндж набагато нижче, ніж у нас. Наприклад, в Європі — 0,3-0,4%. Тому стратегічно цей процес неминучий: безготівкові платежі прагнуть бути дешевшими і зручнішими, готівкові платежі стануть дорожчими і дискомфортнішими для всіх учасників платіжного ринку.
Міністерство цифрової трансформації активно просуває запуск PayPal та Stripe в Україні. Чи актуально це для нашої країни в 2021 році?
Вхід PayPal та Stripe буде неоднозначно сприйматися різними сегментами фінансової екосистеми в Україні. Для торговців, підприємців і власників карт — це величезне зрушення вперед. Розширяться можливості власників платіжних карт з придбання імпортних товарів, які стануть доступнішими і рідною мовою. Підприємці з задоволенням стануть учасниками цих платформ, пропонуючи свої товари і послуги як в Україні, так і за кордоном. У нас є що пропонувати: електротовари, вимірювальні прилади, агропродукція, фармацевтика. А для фінансового сектора це стане серйозним і, можливо, навіть непоправним ударом. Українські PSP-провайдери за рік зможуть зійти з дистанції — PayPal та Stripe принесуть в Україну політику низьких інтерчейндж, і будуть пропонувати еквайринг не тільки українських банків, а й зарубіжних, вартість і безпеку послуг яких набагато дешевше і якісніше.
За різними підрахунками, в Україні від 20 до 30% населення фінансово неікнклюзівні тобто не мають рахунку в банку або навіть карти. У чому причина такої ситуації?
Я окремо займався питанням фінансової інклюзії пару років назад. Фінансова інклюзія настає. Обсяги безготівкових операцій, в тому числі операцій з картками зростають щороку на 10-15%. За 10 років з 2011 року жодного разу в статистиці НБУ не було просідання за безготівковими розрахунками та обсягом карт, навіть у важкі для країни 2014-2015 рр. Це означає, що ця частка населення все-таки обов’язково стане фінансово інклюзивною. Питання часу.
Зараз є кілька перешкод для фінансової інклюзії. Перша і найголовніша – покриття мобільним зв’язком. Поки в ряді населених пунктів України воно залишає бажати кращого. Трафіку недостатньо для проведення фінансової операції з використанням платіжних технологій. Ці 30% населення — люди, які живуть там, де є тільки пошта.
Друга причина — з картrою нікуди сходити, крім банкомата. Ми бачимо у таких клієнтів тільки дві операції на місяць — це зняття готівки. В основному це клієнти пенсійного віку. Третя проблема — тіньовий сектор. Там залишаються готівкові розрахунки. Це ринки, дрібні торгові мережі nf схемні оптимізаційні операції.
Упевнений, що через рік ця частка скоротиться до 25%, а до 2030 року — залишиться максимум 10% неінклюзивного населення.
Чи є майбутнє у традиційного банківського обслуговування у відділеннях і з «живим» спілкуванням?
Майбутнє є. Банківський продукт різний — ще багато складних продуктів у банків. Для них ще знадобиться спілкування. Наприклад, по відправці валютного контракту за кордон потрібно буде прийти, проговорити, хто контрагент, як з ним планує працювати підприємство, яку вигоду очікує від такої співпраці. Живе спілкування збережеться по складним кредитами. Ніколи не буде стовідсоткової діджиталізації усіх банківських сервісів. Швидше за все, банківська система розділиться на дві групи. Буде набагато менше відділегь — зараз їх більше десятка тисяч по регіонах, а буде максимум 2 тисячі по країні з усіх разом взятих банків в Україні. Вони будуть виконувати функцію професійного консалтингу. Банкір вбере в себе функції і фінансиста, і юриста, і нотаріуса. Друга функція — складні операції, їх треба буде проводити наживо за участю всіх зацікавлених сторін. Ще один важливий момент — довіра. Поки клієнт не зустрінеться з керівництвом наживо, він не заспокоїться. Менеджмент залишиться в офісі, а обслуговуючий персонал (як фронт так і бек) трансформуються в технології. Залишаться фахівці з ІТ, які будуть керувати ботами по регламенту регулятора. Безпека банку перетвориться на кібербезпеку, і 90% часу буде піклуватися про безпеку сервісів для своїх клієнтів, збереження їхніх коштів від шахраїв в інтернеті. Банк повністю перейде на технологію онлайн-комунікації, безпечну генерацію токенів, біометричну двухфакторну (а може навіть і трифакторну!) ідентифікацію, емісію величезного числа RFID-міток (за цим майбутнє), надання різного роду платіжних гейтов та безліч інших супутніх з ними сервісів, які не потребуватимуть безпосередньої участі людини.