Заборони соцмереж для дітей не гарантують безпеки онлайн
IEEE Spectrum пояснює, чому вікові заборони соцмереж не замінюють безпечний дизайн платформ і захист даних дітей.
Вікові заборони на користування соціальними мережами не є достатнім інструментом захисту дітей в інтернеті, оскільки не усувають ризики, закладені в дизайні платформ, і створюють проблеми з приватністю під час перевірки віку. Про це йдеться в матеріалі IEEE Spectrum.
Країни запроваджують або готують обмеження для неповнолітніх. У Франції схвалили законодавство про заборону соцмереж для дітей до 15 років. В Австралії платформи обмежили доступ до 4,7 мільйона акаунтів користувачів віком до 16 років, однак через два місяці, за даними компанії з батьківського контролю, TikTok і Snapchat усе ще використовував кожен п’ятий австралійський підліток цієї вікової групи.
Перевірка віку та персональні дані
В Індонезії механізм захисту дітей, що набув чинності у березні, забороняє дітям до 16 років мати акаунти на платформах, віднесених до високого ризику. Єврокомісія 17 вересня запропонувала EU KIDS Act: ініціатива передбачає заборону соцмереж для дітей до 13 років, мінімальний вік 15 років для самостійного створення облікового запису та вимогу до сервісів підтверджувати відповідність віку користувачів і безпечність дизайну.
Авторка матеріалу зазначає, що документи, згода батьків, перевірки через магазини застосунків або оцінювання віку за обличчям мають різні компроміси між точністю, доступністю, конфіденційністю та стійкістю до обходу. Зокрема, оцінювання віку за обличчям є ймовірнісним методом і може помилково класифікувати як дітей, так і дорослих. Процедура оскарження TikTok для користувачів, яких система визначила як неповнолітніх, може вимагати посвідчення особи та селфі, що означає збір додаткових даних.
Регулювання дизайну платформ
Замість самого видалення акаунтів авторка пропонує зосередитися на алгоритмах рекомендацій, непрозорій модерації, практиках збору даних і функціях, що максимізують залучення. До останніх вона відносить нескінченну стрічку, автовідтворення, серії активності, сповіщення та позначки про прочитання повідомлень.
Серед можливих заходів названо приватні профілі за замовчуванням для неповнолітніх, вимкнену геолокацію, зрозуміліші налаштування персоналізації стрічки та обмеження небажаних контактів. Також ідеться про потребу незалежного нагляду за системами підтвердження віку, перевірок на упередженість і витоки даних, а також доступу дослідників до даних платформ. Авторка наголошує, що онлайн-спільноти можуть бути особливо важливими для ізольованих, маргіналізованих, людей з інвалідністю та ЛГБТК+ підлітків.
